Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 916/698/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши матеріали касаційної скаргиДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради на постановувід 09.10.2014 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/698/14 господарського суду Одеської областіза позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення 177 244,50 грн.В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 177 244,50 грн., з посиланням на статті 257, 526, 530, 624, 785 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.02.2008 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди нерухомого майна № 5/58, який відповідно до рішення господарського суду Одеської області у справі № 12/111-09-3039 розірвано на вимогу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є позивач) та виселено відповідача з нежитлового приміщення. Проте, ФОП ОСОБА_4 у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення орендодавцеві, у зв'язку з чим 15.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату у визначені позивачем строки неустойки, яка останнім залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим за період з 01.02.2011 р. по 31.01.2014 р. позивачем нарахована неустойка у відповідності до статті 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2014 р. (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 147 703,07 грн. неустойки. В частині задоволення позовних вимог про стягнення 29 450,82 грн. неустойки відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, вказавши при цьому на безпідставність включення позивачем до складу неустойки суми податку на додану вартість у розмірі 29 540,82 грн.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 Одеський апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.10.2014 р. скасував його, у позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є окремим видом відповідальності у сфері орендних правовідносин, проте у даному випадку відсутня така її складова як наявність вини відповідача у неповерненні орендованого майна, правові підстави для її застосування відсутні.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2014 р. залишити без змін, непогоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у позові, вказуючи на невиконання відповідачем зобов'язань, покладених на нього договором оренди, судовим рішенням у справі № 12/111-09-3039 та безпосередньо законом щодо передачі позивачу нежитлового приміщення.

В свою чергу, як зазначає скаржник, Департамент використав всі можливі способи щодо виконання рішення господарського суду у справі № 2/111-09-3039, яким розірвано договір оренди нерухомого майна та виселено ФОП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення, однак, із незалежних від позивача обставин, вказане судове рішення залишилось невиконаним.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 29.02.2008 р. між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (правонаступником якого є Департамент) (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5/58, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 95,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

Згідно з пунктами 7.3 та 7.4 договору оренди, при тривалому, більш трьох місяців, невикористання орендарем наданих йому приміщень за цим договором, останні вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством. Суперечки, що виникають між сторонами у ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, справа передається на розгляд до господарського суду Одеської області.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 07.04.2008 р. ФОП ОСОБА_4 звернувся до позивача з листом про розірвання договору оренди, у зв'язку з невикористанням орендованого приміщення, проте Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради не відповіло на вказаний лист.

Предметом спору у даній справі є вимога Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з ФОП ОСОБА_4 неустойки у розмірі 177 244,50 грн. на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 01.02.2011 р. по 31.01.2014 р. у зв'язку з неповерненням відповідачем нежитлового приміщення орендованого за договором № 5/58 від 29.02.2008 р.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 1.3 договору сторонами обумовлено, що термін дії договору оренди № 5/58: з 29.02.2008 р. до 29.02.2009 р.

При цьому, відповідно до пункту 7.11 договору оренди № 5/58 від 29.02.2008 р., дія договору припиняється внаслідок продажу об'єкта оренди за участю орендаря.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15- денний передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди (пункт 4.7 договору оренди).

Відповідно до пункту 4.10 договору оренди, у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання - передачі приміщень.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що 09.09.2008 р. між Територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступник - Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу № 137, предметом якого було раніше орендоване відповідачем приміщення за договором оренди нерухомого майна № 5/58 від 29.02.2008 р., умовами якого передбачений перехід до покупця права власності на майно після сплати повної його вартості, що, як встановлено судами, ФОП ОСОБА_4 не зроблено, кошти за нерухоме майно згідно договору купівіл - продажу не сплачені (а.с. 118-121)

При цьому, судами встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 10.07.2009 р. у справі № 12/111-09-3039 розірвано договір оренди № 5/58 від 29.02.2008 р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_4, виселено ФОП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення та стягнуто на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради - 15 334, 70 грн. заборгованості з орендної плати та 716, 53 грн. пені (а.с. 14-15).

17.08.2009р. на виконання судового рішення видано наказ №12/111-09-3039 про виселення ФОП ОСОБА_4 з нежитлового приміщення підвалу площею 95,4кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Постановою державного виконавця Першого приморського відділу ДВС від 06.10.2011 р., державним виконавцем повернуто стягувачу виконавчий документ № 12/111-09-3039 господарського суду Одеської області, з підстав встановлення в ході проведення виконавчих дій відсутності боржника - ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до акта державного виконавця від 06.10.2011 р. Постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику вручити не представляється можливим (а.с. 33).

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами частини 2 вказаної норми, на підставі якої заявлені позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 вказаного Кодексу. При цьому, для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності у орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди та умисного невиконання ним цього обов'язку.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не були з'ясовані питання та не встановлені обставини стосовно дати припинення договору оренди № 5/58 від 29.02.2008 р., а відтак і моменту виникнення у орендодавця права на нарахування неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як й не встановлені обставини щодо дотримання обома сторонами вимог цього договору щодо прийманні - передачі орендованого майна, зокрема, щодо наявності у орендаря можливості повернути нерухоме майно орендодавцеві та вжиття ним заходів щодо повернення майна у відповідності до пункту 4.7 договору, а відтак і наявності або відсутності вини орендаря для нарахування неустойки за неповернення орендованого майна, з урахуванням встановлення судами обставин щодо підписання між сторонами договору купівлі - продажу нерухомого майна № 137 від 09.09.2008 р., яке було предметом оренди за договором оренди № 5/58 від 29.02.2008 р.

При цьому, статтею 54 вказаного Кодексу встановлені вимоги до форми та змісту позовної заяви, частиною 2 якої передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

За приписами процесуального законодавства, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Проте, поза увагою судів залишилось з'ясування питання стосовно визначеного позивачем періоду для нарахування неустойки - з 01.02.2011 р. по 31.01.2014 р. та розрахунку розміру неустойки, визначеного позивачем до стягнення.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 р. у справі № 916/698/14 та рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач